Відколи я переїхав у Стрий, місто-де-мене-ніхто-не-знає, мене не залишає тонке відчуття особливої свободи. Свободи блукати малознайомими вуличками, дивитися в очі незнайомим стриянам, яким я навзаєм ще нічого не винен і не знати, як по-їхньому «правильно» жити. Така свобода – як ковток свіжого повітря для такого індивідуаліста, як я. Розумію того, хто заради такої свободи їде жити подалі від людей чи принаймі просто мусить подорожувати.
