Стрий. Літо. Свобода бути самотнім.

Відколи я переїхав у Стрий, місто-де-мене-ніхто-не-знає, мене не залишає тонке відчуття особливої свободи. Свободи блукати малознайомими вуличками, дивитися в очі незнайомим стриянам, яким я навзаєм ще нічого не винен і не знати, як по-їхньому «правильно»  жити.  Така свобода – як ковток свіжого повітря для такого індивідуаліста, як я. Розумію того, хто заради такої свободи їде жити подалі від людей чи принаймі просто мусить подорожувати.

А ще до свободи жити у «місті-де-мене-ніхто-не-знає» примішується смак тієї самотності, яку із задоволенням відчуваєш в Карпатах, коли є тільки ти, гори і простір, майже фізично відчутний простір, якого так бракує в місті.